Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Справа № 908/6344/15

Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Студенця В.І.,суддів:Васищака І.М., Селіваненка В.П.,за участю представників сторін позивача - не з'явився; відповідача - Попов А. С; третьої особи - не з'явився; розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від11.05.2016у справі№ 908/6344/15за позовомПриватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська олійножирова компанія"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Реєстраційна служба Мелітопольського міськрайонного управління юстиціїпровизнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Мелітопольський олійноекстракційний завод" (далі - ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод") звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська олійножирова компанія" (далі - ТОВ "Таврійська олійножирова компанія") про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 7612639 від 06.08.2013, видане реєстраційною службою Мелітопольського міськрайонного управління юстиції, скасування державної реєстрації комплекс, розташованого в м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 33, проведеної Реєстраційною службою Мелітопольського міськрайонного управління юстиції 06.08.2013 за реєстраційним номером 126740123107.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.12.2015 порушено провадження у справі № 908/6344/15 за позовом ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" до ТОВ "Таврійська олійножирова компанія" про про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі Реєстраційну службу Мелітопольського міськрайонного управління юстиції в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Рішенням Господарського суду Запорізької області (суддя Кагітіна Л. П.) від 14.03.2016 позовні вимоги задоволено повністю. Суд визнав недійсним та скасував свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 7612639 від 06.08.2013, видане реєстраційною службою Мелітопольського міськрайонного управління юстиції, скасував державну реєстрацію комплексу, розташованого в м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 33, проведену Реєстраційною службою Мелітопольського міськрайонного управління юстиції 06.08.2013 за реєстраційним номером 126740123107.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Малашкевич С. А., судді Агапов О. Л., Мартюхіна Н. О.) від 11.05.2016 рішення Господарського суду Запорізької області від 14.03.2016 скасовано, прийнято нове про відмову в позові в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.05.2016, ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що відновлення прав власності позивача в повному обсязі можливе лише в разі скасування виданого відповідачу свідоцтва та його реєстрації в державному реєстрі речових прав, при цьому місцевим господарським судом правильно застосовано норми матеріального права, а у постанові суду апеляційної інстанції взагалі не міститься правового обґрунтування відмови в позові.

Ухвалою Вищого господарського суду від 11.07.2016 касаційну скаргу ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.07.2016.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.07.2016 розгляд справи відкладено на 10.08.2016.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між ТОВ "Таврійська олійножирова компанія" (продавець) та Відкритим акціонерним товариством "Мелітопольський олійноекстраційний завод" (покупець, правонаступником якого є позивач у справі) 29.06.2005 укладено договір купівлі-продажу частини комплексу, посвідчений нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Левченко В.В., та зареєстрований в реєстрі за № 4489.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти належні продавцю на праві власності 4/25 (чотири/двадцять п'ятих) частин комплексу, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Фрунзе, б. 33, а саме: гараж Г-1, убиральня У-1, навіс Є-1, і сплатити за них визначену за домовленістю сторін грошову суму.

Комплекс, частина якого відчужується, складається з: будівлі А-1, побудованої з цегли, розмір загальної площі 154, 9 кв.м., нежитлова площа становить 57, 9 кв.м, складу Б-1, побудованого з цегли, розмір загальної площі 254, 8 кв.м, нежитлова площа становить 240, 9 кв.м, будівлі В-1 КПП, побудована з цегли, розмір загальної площі 3, 4 кв.м, нежитлова площа становить 3, 4 кв.м, гаражу Г-1, побудованого з цегли, розмір загальної площі 10, 9 кв.м, нежитлова площа становить 10, 9 кв.м, гаражу-майстерні Д-1, побудованого з цегли, розмір загальної площі 48, 6 кв.м, нежитлова площа становить 48, 6 кв.м, навісу Є-1, з металевої сітки, резервуари № 1-3, уборна У, цегляної, огорожі № 4, залізничної колії № 5, дворового мощення № 6.

Згідно з п. 1.2. цього договору зазначений комплекс належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу від 28.11.2003, зареєстрованого в Мелітопольському міському бюро технічної інвентаризації 03.12.2003 за № 249 в книзі 2-п, та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 2530032.

Вказаний договір був зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 29.06.2005, що підтверджується витягом з даного реєстру, та право власності за ВАТ "Мелітопольский олійноекстракційний завод" на зазначену частину (4/25) комплексу було зареєстровано 22.07.2005 Комунальним підприємством "Мелітопольське бюро технічної інвентаризації".

Вказане майно було передане відповідачем позивачу за актом приймання-передачі від 29.06.2005.

ПАТ "Мелітопольский олійноекстракційний завод" 24.09.2015 звернувся до Приватного нотаріуса Мелітопольського міського нотаріального округу Чудської О. О., з проханням передати ТОВ "Таврійська олійножирова компанія" заяву про продаж ним майна, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 33, та складається з: гаражу Г-1, убиральні У-1, Навісу Є-1, а також залізничних колій: у складі колії №1 від вістря вістряків стрілочного переводу № 7 до стику рамних рейок стрілкового переводу № 6 довжиною 219,32 м, ділянку колії № 2 довжиною 56,2 м, ділянку колії № 5 від початку першої ланки за хвостом хрестовини стрілочного переводу № 4 до упору довжиною 56,1 м, під`їздної колії № 6 довжиною 36,68 м, стрілочні переводи №1,6 за 2 000 000 (два мільйона) гривень. У своїй заяві позивач зазначив, що відповідно до ст. 362 Цивільного кодексу України, ТОВ "Таврійська олійножирова компанія" має переважне право покупки вказаної частини комплексу, як співвласник, та просив останнього повідомити про своє бажання або відмову набути вказану частину комплексу будівель та споруд.

Згідно нотаріальних свідоцтв від 30.10.2015 № 3830 та від 07.11.2015 № 3916, ТОВ "Таврійська олійножирова компанія" на надіслану вище йому заяву жодних відповідей, повідомлень про бажання чи відмову набути майно не направила.

Постановою від 07.11.2015 приватний нотаріус Чудська О. О. відмовила позивачу у вчиненні нотаріальної дії, а саме посвідченні договору купівлі-продажу належних йому 4/25 частин комплексу, та вказала, що при підготовці державної реєстрації права власності на це майно в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було виявлено, що в ньому вже присутня реєстрація права власності на комплекс за адресою: м. Мелітополь Запорізької області, вул. Фрунзе, 33 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Таврійська олійножирова компанія", податковий код 25222368, що знаходиться за адресою: м. Мелітополь Запорізької області, вул. Карла Маркса, 17. При цьому, реєстрація проведена за цим Товариством не на належну йому частку, як співвласника цього комплексу, а на повну, тобто цілу частку ("1/1"), яка була здійснена реєстраційною службою Мелітопольського міськрайонного управління юстиції 06.08.2013 з відкриттям розділу за реєстраційним номером 126740123107, на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.08.2013 за індексним номером 7612639, що унеможливлює, перед вчиненням нотаріальної дії, зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на 4/25 частини комплексу за ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод".

ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" звернулося до ТОВ "Таврійська олійножирова компанія" з вимогою від 20.11.2015 № 6051 про скасування в Мелітопольському міськрайонному управлінні юстиції державної реєстрації 06.08.2013 за реєстраційним номером 126740123107, здійсненої на підставі Свідоцтва № 7612639 від 06.08.2013. Відповіді відповідача на вказану вимогу матеріали справи не містять.

За доводами позивача, у власності відповідача після здійснення продажу 4/25 залишилось 21/25 частин комплексу, тому, при наявності долі 21/25 відповідач не мав юридичного права здійснювати реєстрацію своєї частини комплексу як 1/1 (цілої частини). На думку позивача, зазначеною реєстрацією відповідач позбавив позивача права розпорядження своєю часткою.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" до ТОВ "Таврійська олійножирова компанія" про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 7612639 від 06.08.2013, видане реєстраційною службою Мелітопольського міськрайонного управління юстиції, скасування державної реєстрації комплекс, розташованого в м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 33, проведеної Реєстраційною службою Мелітопольського міськрайонного управління юстиції 06.08.2013 за реєстраційним номером 126740123107.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що видача реєстраційною службою свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.08.2013 є незаконною, оскільки в даному випадку таке свідоцтво мало видаватись лише за наявності нотаріального договору про поділ комплексу нерухомості, відповідно до положень ч. 7 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідач своїми діями позбавив позивача права зареєструвати свою частину майна, і, відповідно, розпоряджатись нею. Суд відхилив доводи відповідача про те, що свідоцтво не є актом у розумінні господарського судочинства, визнав позовні вимоги обґрунтованими саме у визначений позивачем спосіб. Вимогу позивача про скасування державної реєстрації визнав похідною від основної, також її задовольнив, та відхилив доводи відповідача стосовно віднесення розгляду такої вимоги до суду адміністративного судочинства.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове про відмову в задоволенні позову виходив з того, що дії відповідача в процесі реєстрації нерухомого майна не впливають на право власності позивача, та ніяким чином його не порушують, оскільки відповідач не наділений повноваженнями щодо проведення та скасування реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ст. 182 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 364 ЦК України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

У ч. 3 ст. 367 ЦК України зазначено, що договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" визначено поняття державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається, зокрема, у разі виділення окремого об'єкта нерухомого майна зі складу об'єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше об'єктів.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону.

Статтею 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачено, що державному реєстрі прав на кожний об'єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше, за рішенням державного реєстратора відкривається відповідний розділ та реєстраційна справа.

Розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються на підставі рішення державного реєстратора у разі поділу, об'єднання об'єкта нерухомого майна або виділу частки з об'єкта нерухомого майна.

Частинами 1 та 2 ст. 21 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі поділу об'єкта нерухомого майна або виділу частки з об'єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, реєстраційний номер цього об'єкта скасовується. Водночас для кожного з новостворених об'єктів нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав і нова реєстраційна справа, кожному з таких об'єктів присвоюється новий реєстраційний номер.

Записи про речові права та їх обтяження щодо об'єкта, який поділяється, або при виділі частки із цього об'єкта переносяться до розділів Державного реєстру прав, що відкриті на кожний новостворений об'єкт. Якщо правочином або актом відповідного органу встановлено, що речові права та їх обтяження не поширюються на всі новостворені об'єкти нерухомого майна, записи про такі права та обтяження переносяться лише до розділів, відкритих для новостворених об'єктів, яких вони стосуються.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703 було затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень та який був чинний на момент існування спірних правовідносин.

Пунктом 37 Порядку було передбачено, що орган державної реєстрації прав, нотаріус проводить державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, що утворився в результаті поділу об'єкта нерухомого майна або виділу частки з об'єкта нерухомого майна, у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав щодо нерухомого майна, право власності на яке заявлено вперше.

Державний реєстратор переносить записи Державного реєстру прав про речові права та їх обтяження щодо об'єкта нерухомого майна, який поділяється або частка з якого виділяється, до відкритих на кожний з новостворених об'єктів нерухомого майна розділів Державного реєстру прав.

Орган державної реєстрації прав, нотаріус після проведення державної реєстрації права власності на один з новостворених об'єктів нерухомого майна у разі відсутності державної реєстрації права власності на інший новостворений об'єкт нерухомого майна у день прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень надсилає власникові такого об'єкта письмове повідомлення про проведення державної реєстрації права власності на один з новостворених об'єктів, в якому рекомендує звернутися до органу державної реєстрації прав, нотаріуса з метою проведення державної реєстрації права власності на інший новостворений об'єкт.

Також у листі Державної реєстраційної служби України від 22.01.2013 № 23-06-15-13 "Щодо державної реєстрації права спільної власності на нерухоме майно" зазначено зокрема, що у випадку, коли співвласником подається заява про державну реєстрацію прав щодо своєї частки у праві спільної власності, державна реєстрація прав проводиться виключно щодо відповідної частки, тобто запис до Державного реєстру прав вноситься щодо частки у праві спільної часткової власності. При цьому така державна реєстрація прав може бути проведена і з відкриттям розділу Державного реєстру прав на об'єкт нерухомого майна, що перебуває у спільній власності. В подальшому, при проведенні державної реєстрації прав за заявами інших співвласників такого об'єкта нерухомого майна, новий розділ Державного реєстру прав не відкривається, а до існуючого розділу вносяться записи щодо інших часток у праві спільної часткової власності.

В іншому випадку, коли заява про державну реєстрацію прав подається щодо спільної власності в цілому, така державна реєстрація прав може бути проведена як за заявою, поданою усіма співвласниками, тобто з заповненням додатку встановленої форми, так і за заявою, поданою уповноваженою особою таких співвласників (у тому числі такою уповноваженою особою може бути один із співвласників).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема відновлення становища, яке існувало до порушення;

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Можна погодитись із позицією, що відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсними свідоцтв про право власності, державного акта про право власності на земельну ділянку (лист Верховного Суду України від 01.04.2014 "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України").

З врахуванням викладеного та встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що зважаючи на відсутність нотаріального договору про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна чи про поділ комплексу нерухомості розташованого в м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 33, видача реєстраційною службою Мелітопольського міськрайонного управління юстиції свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.08.2013 за індексним номером 7612639 є незаконною.

Оскільки, як встановлено місцевим господарським судом, державну реєстрацію частини комплексу за відповідачем, як цілої частки ("1/1") в Мелітопольському міськрайонному управлінні юстиції 06.08.2013 за реєстраційним номером 126740123107 було проведено на підставі свідоцтва про право власності, яке видано незаконно, суд першої інстанції дійшов висновку, що реєстрація у державному реєстрі майнового комплексу за адресою м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 33, також є такою, що не відповідає Закону.

Судом апеляційної інстанції, в свою чергу, не спростовано належним чином висновків суду першої інстанції, а його висновки, наведені у постанові, є необґрунтованими. Таким чином, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 11.05.2016 підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Запорізької області від 14.03.2016 - залишенню в силі.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 6 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Запорізької області від 14.03.2016, як таке, що ухвалене в результаті встановлення всіх фактичних обставин справи на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду є такими, що відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підлягає залишенню в силі, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір за подання касаційної скарги покладається на відповідача..

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.05.2016 скасувати, залишити в силі рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/6344/15.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська олійножирова компанія" на користь Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод" 1 461, 60 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Запорізької області видати наказ на виконання даної постанови.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Васищак І.М.

Селіваненко В.П.